РИСПОЛЕПТ КОНСТА™

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Янссен-Сілаг АГ, Швейцарія на заводі Алкермес Контролд Терапевтикс ІІ, США, Швейцарія/США

Міжнародна непатентована назва: Risperidone

АТ код: N05AX08

Форма випуску: Порошок для приготування суспензії пролонгованої дії для внутрішньом'язових ін'єкцій по 37,5 мг у флаконах № 1 у комплекті з розчинником по 2 мл у шприцах № 1, 1 безголковим пристроєм Alaris™ Smart Site® для приготування суспензії та 1 голкою Needle-Pro для внутрішньом'язових ін'єкцій

Діючі речовини: 1 флакон містить: рисперидону 37,5 мг

Допоміжні речовини: Полімер: 7525 DLJN1 [полі-(d,I-лактид-когліколід), спирт полівініловий, етилацетат, спирт бензиловий, етанол безводний, вода для ін'єкцій;
Розчинник: натрію кармелоза з в'язкістю 40 мПа.с, полісорбат 20, натрію гідрофосфат дигідрат, кислота лимонна безводна, натрію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група: Нейролептики

Показання: Підтримуюча терапія для лікування шизофренії у пацієнтів, стабілізованих пероральними антипсихотичними засобами.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3р.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/1683/01/02



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

РИСПОЛЕПТ  констаТМ

(RISPOLEPT consta TM)

 

Склад:

1 флакон містить рисперидону 25 мг, 37,5 мг, 50 мг

(1 г мікрогранул  містить 381 мг рисперидону);

допоміжні речовини: полімер: 7525 DLJN1 [полі-(d,I-лактид-когліколід), спирт полівініловий, етилацетат, спирт бензиловий, етанол безводний, вода для ін'єкцій;

розчинник: натрію кармелоза з в'язкістю 40 мПа.с, полісорбат 20, натрію гідрофосфат дигідрат, кислота лимонна безводна, натрію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.

 

Лікарська форма. Порошок для приготування суспензії пролонгованої дії для внутрішньом'язових ін'єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A Х08.

 

Клінічні характеристики.

 

Показання.

Підтримуюча терапія для лікування шизофренії у пацієнтів, стабілізованих пероральними антипсихотичними засобами.

 

Протипоказання.

Виражена гіперчутливість до рисперидону або до будь-якого іншого компонента препарату.

 

Спосіб застосування та дози.

Дорослі.

Початкова доза. Рекомендована доза для більшості пацієнтів становить 25 мг внутрішньом'язово один раз на два тижні. Для пацієнтів, які застосовують фіксовану дозу перорального рисперидону протягом двох тижнів або більше, рекомендується наступна схема переходу. Пацієнтам, які застосовують дозу перорального рисперидону 4 мг або менше, слід застосовувати 25 мг препарату Рисполепт констатм. Пацієнтам, які застосовують вищі дози перорального рисперидону, рекомендується вища доза Рисполепту констатм – 37,5 мг.

Якщо пацієнти не застосовують пероральний рисперидон, враховують пероральне дозування попереднього лікування при виборі внутрішньом’язової стартової дози. Рекомендована стартова доза складає 25 мг препарату Рисполепт констатм кожні два тижні. Пацієнтам, які використовують вищі дози пероральних антипсихотичних засобів, рекомендується вища доза Рисполепту констатм – 37,5 мг.

Достатнє антипсихотичне покриття пероральним рисперидоном або попередніми антипсихотичними засобами має бути підтверджене протягом тритижневого лаг-періоду після першої ін’єкції Рисполепту констатм.

Рисполепт констатм не слід застосовувати при загостренні шизофренії без впевненості щодо достатнього антипсихотичного покриття пероральним рисперидоном або попередніми антипсихотичним засобом протягом тритижневого лаг-періоду після першої ін’єкції Рисполепту констатм.

Підтримуюча доза. Рекомендована доза для більшості пацієнтів становить 25 мг внутрішньом'язово один раз на два тижні. Для деяких пацієнтів потрібні вищі дози – 37,5 або  50 мг. Дозу препарату можна підвищувати не частіше, ніж 1 раз у 4 тижні. Ефект такого підвищення дози слід очікувати не раніше, ніж через 3 тижні після першої ін'єкції збільшеної дози. Не спостерігалося додаткових переваг при 75 мг у клінічних дослідженнях у пацієнтів із шизофренією. Максимальна доза не має перевищувати 50 мг один раз на два тижні.

 

Пацієнти літнього віку.

Корекція дози не потрібна. Рекомендована доза становить 25 мг внутрішньом’язово один раз на два тижні. Якщо пацієнти не застосовують пероральний рисперидон, рекомендована стартова доза складає 25 мг препарату Рисполепт констатм кожні два тижні. Для пацієнтів, які застосовують фіксовану дозу перорального рисперидону два тижні або більше, рекомендується наступна схема переходу. Пацієнтам, які застосовують дозу перорального рисперидону 4 мг або менше, слід застосовувати 25 мг препарату Рисполепт констатм. Пацієнтам, які застосовують вищі дози перорального рисперидону, рекомендується вища доза Рисполепту констатм – 37,5 мг.

Достатнє антипсихотичне покриття має бути підтверджене протягом тритижневого лаг-періоду після першої ін’єкції Рисполепту констатм. Клінічні дані застосування Рисполепту констатм обмежені. Рисполепт констатм слід з обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку.

 

Пацієнти з порушенням функції печінки або нирок.

Застосування препарату Рисполепт констатм у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок не досліджувалось.

Якщо пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю потребують лікування Рисполептом констатм, початкова доза складає 0,5 мг двічі на день пероральної лікарської форми рисперидону протягом тижня. Протягом другого тижня пацієнт може приймати 1 мг 2 рази на добу або 2 мг 1 раз на добу. Якщо пацієнт добре переносить пероральну дозу не менше 2 мг, то йому можна вводити внутрішньом'язово 25 мг препарату Рисполепт констатм 1 раз на два тижні.

Достатнє антипсихотичне покриття має бути підтверджене протягом тритижневого лаг-періоду після першої ін’єкції Рисполепту констатм.

 

Спосіб застосування.

Препарат Рисполепт констатм вводять один раз на два тижні шляхом глибокої ін'єкції в сідничний м'яз, використовуючи для цього додану до шприца стерильну голку. Ін'єкції необхідно робити почергово в праву і ліву сідниці. Не можна вводити препарат внутрішньовенно.

Побічні реакції.

Побічні реакції, які спостерігалися найчастіше (частота ≥1/10): безсоння, страх, головний біль, інфекції верхніх дихальних шляхів, паркінсонізм, депресія та акатизія. Всі наступні побічні реакції спостерігались у клінічних дослідженнях та у постмаркетинговому періоді. Застосовані наступні терміни та частота: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), та не відомо (не може бути встановлено з доступних клінічних даних).

У межах кожної групи за частотою небажані ефекти представляються в порядку зменшення ступеня тяжкості.

 

Дослідження:

часто – порушення на електрокардіограмі, підвищення пролактину крові (гіперпролактинемія у деяких випадках може призвести до гінекомастії, розладів менструального циклу, аменореї, галактореї), підвищення глюкози крові, підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня гаммаглутамілтрансферази, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла.

Нечасто – подовження інтервалу QT.

З боку серцево-судинной системи:

часто – атріовентрикулярна блокада, тахікардія.

Нечасто – блокада гілки пучка Гіса, атріальна фібриляція, брадикардія, синусова брадикардія, відчуття серцебиття.

З боку крові та лімфатичної системи:

часто – анемія.

Нечасто – тромбоцитопенія, нейтропенія.

Невідомо – агранулоцитоз.

З боку нервової системи:

дуже часто – паркінсонізм (гіперсекреція слини, кістково-м’язова ригідність, паркінсонізм, слинотеча, брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, відчуття стиснення м’язів, акінезія, ригідність потилиці, м’язова ригідність, паркінсонівська хода, анормальний глабелярний рефлекс), акатазія (акатазія, неспокійний стан, гіперкінезія та синдром втомлених ніг), головний біль.

Часто - запаморочення, седація, сонливість, тремор, дистонія (дистонія, спазми м’язів, гіпертонія, кривошия, мимовільне скорочення м’язів, м’язова контрактура, блефароспазм, мимовільний рух очних яблук, спазми обличчя, ларингоспазм, міотонія, опістотонус, ротоглотковий спазм, плеурототонус, параліч язика та тризм), пізня дискінезія, дискінезія (дискінезія, м’язові судоми, хореоатетоз, атетоз та клонічний спазм м’язів).

Нечасто – судоми, непритомність, постуральне запаморочення, гіпестезія, парестезія, летаргія, гіперсомнія.

З боку органа зору:

часто – розмитість зору, кон’юнктивіт.

Невідомо – оклюзія ретинальної артерії.

З боку органа слуху:

часто – вертиго.

Нечасто –  біль у вухах.

З боку дихальної системи:

часто – диспное, кашель, закладеність носа, фаринголарингічний біль.

Рідко – синдром нічного апное.

З боку травного тракту:

часто – блювання, діарея, запор, нудота, абдомінальний біль, диспепсія, зубний біль, сухість у роті, дискомфорт у шлунку, гастрит.

Рідко – кишкова непрохідність, панкреатит.

З боку нирок та сечовидільної системи:

часто – нетримання сечі.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

часто – висип, екзема.

Нечасто – ангіоневротичний набряк, свербіж, акне, алопеція, сухість шкіри.

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини:

часто – артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, міалгія.

Нечасто – м’язова слабкість, біль у ділянці шиї, біль у сідниці, м’язовий біль у грудях.

З боку ендокринної системи:

рідко – невідповідна секреція антидіуретичного гормона.

З боку метаболізму:

нечасто – підвищення апетиту, зниження апетиту.

Дуже рідко – діабетичний кетоацидоз.

Невідомо – водна інтоксикація.

Інфекції та інвазії.

Дуже часто – інфекції верхнього респіраторного тракту.

Часто – пневмонія, грипоподібний синдром, інфекції нижнього відділу респіраторного тракту, бронхіт, інфекції сечовивідних шляхів, інфекції вуха, синусит, вірусні інфекції.

Нечасто – цистит, гастроентерит, інфекції, локалізовані інфекції, підшкірний абсцес.

Ушкодження, отруєння і ускладнення процедури.

Часто – падіння.

Нечасто – процедурний біль.

З боку судин:

часто – артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія.

Нечасто – ортостатична гіпотензія.

Загальні розлади та місце введення ін’єкції.

Часто – пірексія, периферичні набряки, біль у грудях, стомленість, біль, біль у місці ін’єкції, астенія, грипоподібний стан.

Нечасто – змінені відчуття, дискомфорт у грудях, ущільнення, ущільнення місця ін’єкції, повільність, реакції в місці ін’єкції.

Рідко – гіпотермія.

З боку імунної системи:

нечасто – гіперчутливість.

Невідомо – анафілактична реакція.

З боку гепатобіліарної системи:

рідко – жовтяниця.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

часто – аменорея, порушення ерекції, галакторея.

Нечасто – статева дисфункція, гінекомастія.

Невідомо – пріапізм.

Психічні розлади:

дуже часто – депресія, безсоння, тривога.

Часто – ажитація, розлади сну.

Нечасто – манія, зниження лібідо, знервованість.

 

Нижче наводиться перелік додаткових побічних реакцій, які спостерігалися при прийомі перорального рисперидону.

Дослідження.

Підвищення температури тіла, збільшення кількості еозинофілів, зменшення кількості лейкоцитів, зниження гемоглобіну, підвищення рівня креатинфосфокінази крові, зниження температури тіла.

Інфекції та інвазії.

Тонзиліт, целюліт, середній отит, інфекції ока, акародерматит, інфекції респіраторного тракту, оніхомікоз, хронічний середній отит.

З боку крові та лімфатичної системи:

гранулоцитопенія.

З боку імунної системи:

реакції гіперчутливості.

З боку метаболізму та харчування:

анорексія, полідипсія.

Психічні розлади:

сплутаність свідомості, апатія, аноргазмія, пригнічення емоцій.

З боку нервової системи:

відсутність реакції на подразник, втрата свідомості, нейролептичний злоякісний синдром, діабетична кома, інсульт, знижений рівень свідомості, ішемія головного мозку, цереброваскулярні розлади, транзиторна ішемічна атака, дизартрія, розлади уваги, розлади рівноваги, розлади мовлення, розлади координації, розлади рухів.

З боку органа зору:

очна гіперемія, виділення з очей, припухлість очей, сухість очей, сльозотеча, фотофобія, зниження гостроти зору, закочування очей, глаукома.

З боку органа слуху:

дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи:

атріовентрикулярна блокада, гіперемія.

З боку дихальної системи:

Стертрозне дихання, пневматична аспірація, легеневий застій, розлади дихання, хрипи, носова кровотеча, застій системи дихання, гіпервентиляція, дистонія.

З боку травного тракту:

дисфагія, нетримання калу, фекалома, припухлість губ, хейліт.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

ураження шкіри, розлади шкіри, зміна кольору шкіри, себорейний дерматит, гіперкератоз, лупа, еритема.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини:

рабдоміоліз, припухлість суглобів, аномальна постава, скутість у суглобах.

З боку нирок та сечовидільної системи:

енурез, дизурія, полакіурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

розлади еякуляції, вагінальні виділення, розлади менструального циклу.

Загальні розлади:

Генералізований набряк, набряк обличчя, розлади ходи, спрага, озноб, холодні кінцівки, синдром відміни препарату.

 

Оцінка впливів.

Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, спостерігались дуже рідкі випадки пролонгації інтервалу QT у постмаркетинговому періоді при застосуванні рисперидону. Інші класозалежні серцеві побічні ефекти, що спостерігалися при застосуванні антипсихотичних засобів, які подовжують інтервал QT, включали вентрикулярну аритмію, вентрикулярну фібриляцію, вентрикулярну тахікардію, трепетіння-мерехтіння, зупинку серця та раптову смерть.

Збільшення ваги.

У 12-тижневих подвійних сліпих плацебоконтрольованих дослідженнях у 9 % пацієнтів, які застосовували Рисполепт Констатм , порівняно з 6 % пацієнтів, які лікувались плацебо, спостерігалося збільшення ваги на ≥7% від початкової. У однорічних відкритих дослідженнях препарату Рисполепт Констатм зміни маси тіла в індивідуальних пацієнтів були в межах ±7 % відносно до початкової ваги; у 25 % пацієнтів було збільшення маси тіла ≥7 %.

 

Передозування.

При застосуванні парентеральних лікарських форм препарату Рисполепт констаÔ передозування малоймовірніше, ніж при застосуванні пероральних форм, тому тут наводиться інформація, яка стосується пероральних форм.

Симптоми.

В основному зафіксовано ознаки та симптоми, одержані шляхом збільшення відомих фармакологічних ефектів ліків. Вони включають дрімоту та седацію, тахікардію та артеріальну гіпотензію, екстрапірамідні симптоми. При передозуванні відзначалися випадки подовження інтервалу QT та судоми. Тріпотіння-мерехтіння відзначалися при комбінованому передозуванні пероральної форми рисперидону та пароксетину.

У випадку гострого передозування слід враховувати можливість застосування інших медикаментів.

Лікування.

Слід забезпечити та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для адекватної вентиляції та оксигенації. Необхідно контролювати функцію серцево-судинної діяльності, включаючи постійний контроль ЕКГ для виявлення можливих аритмій.

Рисполепт констатм не має специфічного антидоту, тому необхідно вжити відповідні допоміжні заходи. Для усунення гіпотензії та циркуляційного колапсу слід вжити відповідні заходи, такі як внутрішньовенне введення рідини та/або симпатоміметиків. У разі розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів слід призначати антихолінергічні препарати. Необхідно продовжувати постійний медичний нагляд та моніторинг до моменту зникнення ознак передозування.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Даних про безпеку застосування Рисполепту констатм у вагітним жінкам немає.

Згідно з постмаркетинговими даними оборотні екстрапірамідні симптоми у новонароджених спостерігалися внаслідок застосування рисперидону під час останнього триместру вагітності. Тому стан новонароджених слід ретельно контролювати. Рисперидон не виявив тератогенної токсичності у дослідженнях на тваринах, але інші види репродуктивної токсичності спостерігались. Потенційний ризик для людей невідомий. Тому препарат не слід застосовувати під час вагітності за винятком необхідності застосування за життєвими показаннями.

У дослідженнях на тваринах рисперидон і 9-гідроксирисперидон виділялись у грудне молоко. Є спостереження, що рисперидон і 9-гідроксирисперидон можуть також виділятись у грудне молоко людини в малих кількостях. Дані щодо побічних ефектів у немовлят, яких годують грудним молоком, відсутні. Тому переваги грудного годування мають бути оцінені відносно потенційного ризику для дитини.

 

Діти.

Препарат Рисполепт констатм не застосовують дітям віком до 18 років внаслідок недостатності даних щодо безпечності та ефективності препарату.

 

Особливості застосування.

Пацієнтам, які не лікувалися рисперидоном, рекомендується встановити чутливість пероральним рисперидоном перед початком лікування Рисполептом констатм.

 

Пацієнти літнього віку з деменцією.

Загальна смертність.

Пацієнти літнього віку з деменцією, які лікувалися атиповими антипсихотичними ліками, мали підвищений рівень смертності порівняно з плацебо в метааналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних ліків, включаючи Рисполепт констатм. У плацебоконтрольованому дослідженні з Рисполептом констатм у цього населення частота випадків смертності була 4,0 % у пацієнтів, які лікувалися Рисполептом констатм порівняно з 3,1 % у пацієнтів, які приймали плацебо. Середній вік пацієнтів, які померли, був 86 років (діапазон – 67-100 років).

 

Одночасне застосування з фуросемідом.

У плацебоконтрольованому дослідженні у пацієнтів літнього віку з деменцією підвищений рівень смертності спостерігався при одночасному застосуванні фуросеміду з рисперидоном (7,3 %, середній вік – 89 років, діапазон – 75-97 років) порівняно з пацієнтами, які лікувалися тільки рисперидоном (3,1 %, середній вік – 84 роки, діапазон – 70-96 років) або тільки фуросемідом (4,1 %, середній вік – 80 років, діапазон – 67-96 років). Збільшення смертності у пацієнтів, які лікувались фуросемідом та рисперидоном, спостерігалося у двох клінічних дослідженнях з чотирьох. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно тіазидних діуретиків, що застосовувались у низьких дозах) не було обумовлене подібними результатами.

Не встановлено патофізіологічних механізмів для пояснення цього факту. Однак слід бути особливо обережними при призначенні препарату у таких випадках. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймали інші діуретичні засоби разом з рисперидоном. Незалежно від лікування, дегідратація була загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватися у пацієнтів з деменцією.

 

Цереброваскулярні небажані реакції.

У пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувалися Рисполептом констатм, був підвищений рівень розвитку цереброваскулярних небажаних реакцій (інсульт і транзиторна ішемічна атака), включаючи летальний наслідок, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (середній вік – 85 років, діапазон – 73-97 років). Механізм цього підвищеного ризику невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений для інших антипсихотичних засобів або інших популяцій пацієнтів. Рисполепт констатм слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з факторами ризику інсульту.

 

Ортостатична гіпотензія.

У зв’язку з тим, що Рисполепт констатм є a-блокатором, може виникати ортостатична гіпотензія, особливо в початковий період підбору дози. Клінічно значима гіпотензія спостерігалась у постмаркетинговому періоді при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних засобів. Рисполепт констатм слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, зневоднення організму, гіповолемія або цереброваскулярні порушення). При продовженні клінічно значущої артеріальної гіпотензії слід оцінити співвідношення ризик/користь для подальшого лікування препаратом Рисполепт констатм.

Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми.

При застосуванні препаратів із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів відзначалось виникнення пізньої дискінезії, що характеризується мимовільними ритмічними рухами (переважно язика та/чи обличчя). Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику для розвитку пізньої дискінезії. Якщо виникають ознаки та симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання щодо відміни всіх антипсихотичних препаратів.

 

Нейролептичний злоякісний синдром.

При застосуванні антипсихотичних засобів спостерігаються випадки виникнення нейролептичного злоякісного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м’язів, нестабільністю автономної нервової системи, порушенням свідомості та підвищенням рівня креатинфосфокінази в сироватці крові. У разі розвитку нейролептичного синдрому необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рисполепт констатм. Після останньої ін'єкції препарату  рисперидон залишається у плазмі крові не менше 6 тижнів.

 

Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві.

Лікар має оцінити співвідношення ризик/користь при призначенні антипсихотичних засобів, включаючи Рисполепт констатм, пацієнтам з хворобою Паркінсона та деменцією з тільцями Леві. Хвороба Паркінсона може загостритись при застосуванні рисперидону. Обидві групи можуть мати підвищений ризик нейролептичного злоякісного синдрому так само, як і мати підвищену чутливість до антипсихотичних лікарських засобів; ці пацієнти були виключені з клінічних досліджень. Прояв цієї підвищеної чутливості може включати сплутаність свідомості, притуплення чутливості, постуральну нестабільність із частими падіннями додатково до екстрапірамідних симптомів.

 

Гіперглікемія.

Гіперглікемія або загострення існуючого діабету були описані у поодиноких випадках під час лікування Рисполептом констатм. Відповідні клінічні спостереження рекомендовані для пацієнтів з діабетом та для пацієнтів із факторами ризику розвитку цукрового діабету.

 

Гіперпролактинемія.

Дослідження культур тканин припускають, що ріст у людських пухлинах молочної залози може бути стимульований пролактином. Хоча жодного чіткого зв’язку з введенням антипсихотиків поки що не було продемонстровано в клінічних та епідеміологічних дослідженнях, рекомендовано дотримуватися обережності пацієнтам з відповідним анамнезом. Рисполепт констатм слід з обережністю застосовувати пацієнтам з існуючою гіперпролактинемією та пацієнтам з можливою пролактинзалежною пухлиною.

 

 

 

 

Подовження інтервалу QT.

Подовження інтервалу QT дуже рідко спостерігалось у постмаркетинговому періоді. Як і з іншими антипсихотичними засобами, слід бути обережними при застосуванні препарату Рисполепт констатм пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, посиланням на подовження інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією або електролітними порушеннями (гіпокаліємія, гіпомагнеземія), так як це може збільшити ризик аритмогенних впливів та при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT.

 

Епілептичні напади.

Рисполепт констатм слід з обережністю застосовувати пацієнтам з випадками епілептичних нападів або інших станів в анамнезі, що потенційно знижують судомний поріг.

 

Приапізм.

Приапізм може розвинутись при лікуванні Рисполептом констатм внаслідок його альфа-адренергічно блокуючих ефектів.

 

Регуляція температури тіла.

Порушення можливості тіла знижувати внутрішню температуру тіла є характерною ознакою антипсихотичних лікарських засобів. Відповідне спостереження рекомендується при прописуванні Рисполепту констатм пацієнтам, які можуть переносити стани, що можуть сприяти підвищенню внутрішньої температури тіла, наприклад, активне фізичне навантаження, надмірна дія тепла, одночасна терапія антихолінергічними засобами або дегідрація.

 

Зміна маси тіла.

Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, пацієнт має бути проінформований про можливість збільшення маси тіла. Вагу необхідно вимірювати регулярно.

 

Ниркова та печінкова недостатність.

Хоча досліджувався пероральний рисперидон, Рисполепт констатм не досліджувався у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю. Рисполепт констатм слід з обережністю застосовувати цій групі пацієнтів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

 

Введення.

Необхідно бути обережними, щоб запобігти випадковому введенню препарату Рисполепт констатм у кровоносну судину.

 

Допоміжні речовини.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, а саме – «вільний від натрію».

 

 

Інструкція для застосування системи з безголковим пристроєм

Для приготування суспензії з мікрогранул пролонгованої дії Рисполепту констаÔ, що знаходяться у флаконі, можна застосовувати тільки розчинник, що знаходиться в попередньо заповненому шприці. Готову суспензію вводять внутрішньом’язово тільки безпечною голкою Needle-Pro®. Не можна заміняти компоненти, що знаходяться в упаковці, будь-якими іншими виробами. Для забезпечення застосування повної дози рисперидону має бути введений увесь вміст флакона.

Перед приготуванням суспензії упаковку Рисполепту констаÔ виймають з холодильника та дають їй нагрітися до кімнатної температури.

1. Знімають кольорову пластикову кришку з флакона.

2. Розкривають упаковку блістера і виймають безголковий пристрій, притримуючи його за білий ковпачок.

Ні в якому разі не можна торкатися до гострого наконечника пристрою.

 

 

3. Ставлять флакон на тверду поверхню. Рухом зверху вниз притискають кінчик шпильки безголкового пристрою до центру каучукового корка флакона доти, доки “спідничка” пристрою щільно не зафіксується на горлі флакона.

 

4. Протирають люєрівську канюлю пристрою відповідним антисептиком перед її з’єднанням зі шприцом.

5. Розкривають шприц, відламуючи з’єднання білого ковпачка, і знімають білий ковпачок разом з каучуковим наконечником, що знаходиться всередині нього.

6. Вставляють шприц у пристрій і закріпляють його, повертаючи за годинниковою стрілкою з тим, щоб він надійно з’єднався з люєрівською канюлею пристрою.

Для попередження обертання під час з’єднання пристрою зі шприцом міцно тримають “спідничку”.

Шприц і пристрій мають знаходитися на одному рівні.

7. Вводять весь вміст шприца (розчинник) у флакон.

8. Тримаючи поршень шприца у долоні, енергійно струшують вміст флакона не менше 10 секунд до утворення однорідної суспензії. Перемішування вважають закінченим, коли суспензія стає однорідною, густою, молочного кольору і весь порошок суспендується.

ПРИГОТОВАНУ СУСПЕНЗІЮ СЛІД ОДРАЗУ Ж ВВЕСТИ ПАЦІЄНТУ, ІНАКШЕ ВОНА МОЖЕ РОЗШАРУВАТИСЯ.

9. Перевертають флакон догори дном і повільно набирають у шприц вміст флакона.

З метою ідентифікації відділяють частину етикетки від флакона по лінії перфорації і наклеюють її на шприц.

10. Обертом проти годинникової стрілки від’єднують шприц від пристрою. Флакон та безголковий пристрій викидають.

11. Наполовину відкривають блістерну упаковку голки Needle-Pro®. Витягують голку з упаковки, тримаючи її за захисний ковпачок.

Приєднують люєрівську канюлю голки Needle-Pro® до наконечника шприца, злегка повертаючи її за годинниковою стрілкою.

Готують пацієнта до ін’єкції.

БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ВВЕДЕННЯМ ПРЕПАРАТ РИСПОЛЕПТ КОНСТАтм РЕСУСПЕНДУЮТЬ, ОСКІЛЬКИ ПІСЛЯ ПРИГОТУВАННЯ СУСПЕНЗІЇ У ФЛАКОНІ ЧАСТИНА МІКРОГРАНУЛ МОЖЕ ОСІСТИ.

ДЛЯ РЕСУСПЕНДУВАННЯ МІКРОГРАНУЛ ЕНЕРГІЙНО СТРУШУЮТЬ ШПРИЦ.

12. Знімають захисний ковпачок з голки, не обертаючи його. Злегка постукують пальцем по шприцу, щоб пухирці повітря, що знаходяться в ньому, піднялися вгору. Видаляють зі шприца та голки пухирці повітря, тримаючи шприц так, щоб голка була спрямована вертикально вгору, злегка просуваючи поршень угору. Вводять весь вміст шприца у сідничний м’яз пацієнта.

СУСПЕНЗІЮ НЕ МОЖНА ВВОДИТИ ВНУТРІШНЬОВЕННО!

13. Застереження: для запобігання травмуванню медичного персоналу забрудненою голкою не можна:

розбирати пристрій Needle-Pro®;

намагатися випрямити голку Needle-Pro®, якщо вона зігнулась;

необережно поводитись із захисним кожухом голки, внаслідок чого кінчик голки може стирчати з кожуха.

14. Після виконання ін’єкції голку поміщають у захисний кожух. Для цього захисний кожух притискають до пласкої поверхні, при цьому голка щільно входить у нього. Візуально упевнюються в тому, що голка щільно закріплена у захисному кожусі, і одразу ж викидають її.

 

 

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Рисполепт констатм має незначний або помірний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, обумовлений напруженням нервової системи та візуальними ефектами. Пацієнтам рекомендується утримуватись від керування автомобілем і роботи з механізмами, доки їх індивідуальна чутливість не встановлена.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій.

Дослідження взаємодії проводились із пероральним рисперидоном.

Слід бути обережними при застосуванні Рисполепту констатм одночасно з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, наприклад, антиаритмічні засоби Іа класу (наприклад, хінидин, дизопірамід, прокаїнамід), антиаритмічні засоби ІІІ класу (наприклад, аміодарон, соталол), трициклічні антидепресанти (а саме – амітриптилін), тетрацикліні антидепресанти (а саме – мапротилін), деякі антиаритмічні засоби, інші антипсихотичні засоби, деякі протималярійні засоби (а саме – хінін та мефлоквін), та лікарськими засобами, що викликають дисбаланс електролітів (гіпокаліємія, гіпомагнезіємія), брадикардію або інгібіторами метаболізму рисперидону. Цей перелік індикативний та не повний.

 

Вплив препарату Рисполепт констатм на інші лікарські засоби.

Рисперидон слід з обережністю застосовувати у комбінації з іншими субстанціями центральної дії виключно, у тому числі алкоголем, опіатами, антигістамінними засобами та бензодіазепінами внаслідок підвищеного ризику седації.

Рисполепт констатм може виявляти антагоністичні ефекти до леводопи та інших антагоністів допаміну. Якщо така комбінація вважається необхідною, особливо у термінальній стадії хвороби Паркінсона, мають прописуватись найменші ефективні дози.

Постмаркетингово спостерігалась клінічно значима артеріальна гіпотензія при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних ліків.

Рисполепт констатм не чинить клінічно значимих ефектів на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату.

 

Вплив інших лікарських засобів на Рисполепт констатм.

При використанні карбамазепіну відзначалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції Рисполепту констатм у плазмі крові. Аналогічні ефекти можуть спостерігатись при використанні інших індукторів печінкових ферментів, таких як рифампіцин, фенітоїн та фенобарбітал, які індукують печінкові ферменти CYP 3А4 так як і Р-глікопротеін. При відміні карбамазепіну та інших індукторів печінкових ферментів дозу Рисполепту констатм необхідно переглянути і, при необхідності, знизити.

Флуоксетин і пароксетин, CYP 2D6 інгібітори печінкових ферментів, підвищують концентрацію рисперидону в плазмі крові, але менше, ніж активну антипсихотичну фракцію. Очікується, що інші CYP 2D6 інгібітори печінкових ферментів, такі як хінідин, можуть впливати на концентрацію рисперидону в плазмі крові подібним шляхом. При початку лікування або відміні флуоксетину або пароксетину дозу Рисполепт констатм необхідно переглянути.

Верапаміл, інгібітор печінкових ферментів 3А4 та Р-глікопротеіну, підвищує концентрацію рисперидону в плазмі крові.

Галантамін та донезепіл, не виявляють клінічно значущих ефектів на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі ß-блокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі крові. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону або активну антипсихотичну фракцію. Циметидин та ранітидин підвищують біодоступність рисперидону, але лише мінімально активну антипсихотичну фракцію. Еритроміцин, інгібітор печінкових ферментів CYP 3А4, не змінює фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

 

Див. розділ «Особливості застосування» відносно підвищення смертності у пацієнтів літнього віку з деменцією при одночасному застосуванні з фуресемідом.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Рисперидон – це селективний моноамінергічний антагоніст з унікальними властивостями. Він виявляє високу афінність до серотонінергічних 5-НТ2 і дофамінергічних D2-рецепторів. Рисперидон зв’язується також з a1-адренергічними рецепторами та з меншою афінністю – з Н1-гістамінергічними та a2-адренергічними рецепторами. Рисперидон не виявляє афінності до холінергічних рецепторів. Хоча рисперидон є потужним D2-антагоністом, що пов’язують із його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії, він не спричиняє значного пригнічення моторної активності і меншою мірою індукує каталепсію порівняно з класичними нейролептиками. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну зменшує схильність до екстрапірамідних побічних ефектів і розширює терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Рисперидон повністю абсорбується із суспензії Рисполепт констатм.

Після разових внутрішньом’язових ін’єкцій 25 або 50 мг Рисполепт констатм профіль вивільнення складав незначне початкове вивільнення рисперидону (<1 % дози) з інтервалом 3 тижні. Основне вивільнення рисперидону розпочиналось з 3-го тижня, утримувалось з 4-го по 6-й тиждень та зменшувалось на 7-му тижні. Пероральне антипсихотичне препарат слід застосовувати протягом перших трьох тижнів лікування Рисполептом констатм.

Поєднання профілю вивільнення та дозового режиму (внутрішньом’язові ін’єкції кожні два тижні) призводила до підтримуючої терапевтичної концентрації у плазмі крові. Терапевтична концентрація у плазмі крові залишалась до 4–6 тижнів після останньої ін’єкції Рисполептом констатм.

Після повторних внутрішньом’язових ін’єкціях 25 або 50 мг Рисполепт констатм кожні два тижні середнє значення спаду та піку концентрації у плазмі крові активної антипсихотичної фракції коливалось у межах 9,9-19,2 нг/мл та 17,9-45,5 нг/мл відповідно. У пацієнтів, яким вводили ін’єкції 25-50 мг кожні два тижні, не спостерігалось кумуляції рисперидону протягом тривалого терміну застосування    (12 місяців).

Розподіл. Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об’єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі рисперидон зв’язується з альбуміном і кислим a1-глікопротеїном. Рисперидон на 90 % зв’язується з білками плазми, 9-гідроксирисперидон – на 77 %.

Біотрансформація та виведення. Рисперидон метаболізується цитохромом CYP2D6 до             9-гідроксирисперидону, який чинить аналогічну рисперидону фармакологічну дію.

CYP2D6 є предметом генетичного поліморфізму. «Швидкі» метаболізатори CYP2D6 перетворюють рисперидон швидко в 9-гідроксирисперидон, тоді як «повільні» метаболізатори перетворюють його значно повільніше. Хоча «швидкі»” метаболізатори мають нижчу концентрацію рисперидону та вищу концентрацію 9-гідроксирисперидону, ніж «повільні» метаболізатори, фармакокінетика рисперидону та 9-гідроксирисперидону комбінована (а саме – активна антипсихотична фракція), після разового та багаторазового дозування, є подібною у «швидких» та «повільних» метаболізаторів CYP2D6.

Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілування. Дослідження in vitro на людських печінкових мікросомах показали, що рисперидон при клінічно значимих концентраціях не суттєво пригнічує метаболізм лікарських засобів, які метаболізуються ферментами цитохрому Р450, включаючи CYP 1A2, CYP 2А6, CYP 2С8/9/10, CYP 2Е1, CYP 3А4 та CYP 3А5. через тиждень після застосування перорального рисперидону 70 % дози виводиться з сечею та 14 % з калом. У сечі рисперидон та 9-гідроксирисперидон представляють 35-45 % пероральної дози. Залишок – неактивні метаболіти. Фаза елімінації закінчується приблизно через 7–8 тижнів після останньої ін’єкції.

Лінійність. Фармакокінетика рисперидону лінійна у межах дози 25-50 мг, введеної внутрішньом’язово кожні 2 тижні.

Пацієнти літнього віку, пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю. Фармакокінетичні дослідження разової дози з пероральним рисперидоном показали в середньому на 43 % вище концентрації активної антипсихотичної фракції в плазмі крові, на 38 % довший період напіввиведення та знижений кліренс активної антипсихотичної фракції на 30 % у пацієнтів літнього віку. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалось підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції у плазмі та знижений кліренс активної антипсихотичної фракції в середньому на 60 %. Концентрації рисперидону в плазмі крові були нормальними у пацієнтів з печінковою недостатністю, але середня вільна фракція рисперидону у плазмі крові була збільшена на 35 %.

Взаємодія фармакокінетика/фармакодинаміка.

Стать, расова приналежність та звичка палити. Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив явного впливу статі, расової приналежності або звички палити на фармакокінетику рисперидону або активної антипсихотичної фракції.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий порошок та прозорий безбарвний водний розчин.

 

Несумісність. Дані відсутні.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.

Всю упаковку необхідно зберігати  в холодильнику (2-8 °С) і захищати від дії  світла. Не дозволяється піддавати впливу  температури вище 25 °С. За відсутності холодильника препарат перед застосуванням можна зберігати при температурі не вище 25 °С не більше 7 днів. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Після приготування суспензії вона є фізично і хімічно стабільною протягом 24 годин при температурі 25 °С. З точки зору мікробіології, суспензію необхідно застосовувати одразу після приготування. Якщо суспензію не застосовують одразу після приготування, то її можна зберігати не більше 6 годин  при температурі 25 °С, окрім тих випадків, коли суспензія була приготовлена у контрольованих  асептичних умовах.

Упаковка.

Система з безголковим пристроєм Alaris™ Smart Site®.

Один флакон з порошком, що містить мікрогранули пролонгованого вивільнення Рисполепт констатм.

Один заповнений у заводських умовах шприц з розчинником 2 мл.

1 безголковий пристрій Alaris™ Smart Site® для приготування суспензії.

Одна голка Needle-Pro (із захисним пристроєм) для внутрішньом’язової ін’єкції.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

«Янссен – Сілаг АГ», Швейцарія, на заводі Алкермес Контролд Терапевтикс ІІ, США. «Janssen – Сіlag AG» Switzerland on the plant Alkermes Controlled Therapeutics II, USA.

 

Місцезнаходження.